Про мусорники

                                                                                   Шановні односельці!

 

   Варто лише зупинити автомобіль на будь-якій дорозі і зробити крок узбіччям, а тим більше придорожньою лісосмугою - земля спотворена купами пластика всіх видів, скла, бляшанок, автомобільних шин, будівельного сміття. Ось хоча б на розі  траси Гуляйполе-Омельник-Запоріжжя в напрямку с.Верхня Терса . Як красиво виглядає з вікна автомобіля або неозброєним оком  жителям нашого селища та його гостям  узбіччя, чи то лісосмуга напроти нафтобази, або територія за бувшим комбікормовим заводом .  Зупинившись в будь-якому місці - пластик, скло, бляшанки, автомобільні шини, будівельне сміття, розбиті холодильники і телевізори... Найближчі до житлових масивів гектари лісосмуг - місця масових пікніків, буквально засипані сміттям. Але навіть заглибившись в лісосмугу на 2-3 кілометри,навряд чи знайдеш незапаскудженого місця. Навіть на такій відстані від селища, як і в будь-якому іншому місці, гори побутового та будівельного сміття, доставлені сюди автотранспортом, велосипедами, возками, мотоблоками наших односельців чи то пересічними безвідповідальними громадянами.

 Останній обставині не перестаю дивуватися. Якщо житель-капосник може вивалити сміття зі свого самоскида, відра або «жигуля» близько посадки (на узліссі), то він цього  швидше за все не зробить, а обов'язково заїде в гущу дерев або до дренажної труби, щоб це сміття ніяк не можна було прибрати технікою, а вигребти тільки можливо руками. Звідки таке бузувірське прагнення не просто напаскудити, але ще й максимально ускладнити завдання для тих, хто  кожного року вигрібає всі гнидники по території Залізничного, на скільки це дозволяють фінанси, сили та здоров’я..! Звертаю Вашу увагу, що це роблять працівники селищної ради- прибиральниця з охоронцем та четверо робітників, які працюють на громадських роботах від центра зайнятості, напевно для шістьох людей, які є жителями Залізничного, тяжко прибрати тони сміття, залишеного іншими мешканцями селища, без належної техніки та інвентаря, а інші спостерігають, насміхаючись зі сторони… Чому ми такі байдужі до спільної проблеми?

   Вийдіть на берег будь-якого водоймища, за межами селища, - немає живого місця, скрізь сліди «жору», який наші громадяни чомусь називають «відпочинком на природі»: пляшки скляні та пластикові, одноразовий посуд, поліетиленові пакети всіх розмірів, кольорів і товщини матеріалу лежать на землі, висять на деревах і кущах, пливуть по воді, збиваючись в очеретяних заростях островів і узбереж в щільні згустки лайна. Починаєш думати, що громадяни нашого селища діють умисно, що їх мета саме в тому й полягає, щоб перетворити всю територію своєї домівки на  суцільне сміттєзвалище.  Адже вони приносять на природу (частіше привозять на особистих авто) повний посуд і об'ємні упаковки з харчами. Зрозуміло, це їм не в тягар. А от забрати з собою порожні, легкі, компактні посуд і упаковку, щоб викинути чи спалити його вдома - це їм чомусь не під силу.

  Наші односельці не відстають від жителів Гуляйполя і інших сільських територій, в кожному напрямку на околиці селища створено по кілька несанкціонованих звалищ. І вже їм-то, бідним, діватися нікуди - будь-яке звалище або на лузі чи в ліску, або на території бувшої тракторної бригади біля ставка. Хто сказав, що наші землероби люблять землю? Пройдіться по території Залізничного, подивіться, як вони її, годувальницю, «плекають» і люблять. Цій катастрофі за віком приблизно років 20. На початку 1990-х прийшла ера пластикової упаковки. Одночасно ринок збільшив асортимент скляної тари в сотні разів, що безповоротно поховало існуючу систему обов'язкового прийому практично будь-яких скляних пляшок і банок, також із - за відсутності  коштів в бюджетах органів місцевого самоврядування для організації централізованого системного вивозу побутових відходів на територіях . Причини начебто об'єктивні, до речі в цьому 2015 році 17 лютого запрошувалися всі жителі нашого селища на загальні збори територіальної громади, що до участі у проекті ЄС ПРОООН «Місцевий розвиток орієнтований на громаду», саме для вирішення проблеми та організації в нашому селищі централізованого вивозу побутових відходів. На реалізацію даного проекту європейським союзом планувалося виділити 10.000$, прикро, але  із загальної кількості односельців -1100 мешканців, на зборах було аж 15 жителів, які  підтримують голову селищної ради і є патріотами своєї громади, всі інші осторонь.

  Однак, будь-яка розруха починається все ж в головах, як сказав класик.

  Думаю, людей порядних, тих, хто не смітить (хоч у селищі, хоч на природі), меншість. Звичайно, це лише мої суб'єктивні відчуття. Але ось і цифри: за офіційними даними, близько 50% чоловіків в Україні курять. Чи багато хто з них кидають недопалки виключно в урни? Я таких диваків в житті не зустрічав . А ще, за офіційними даними, курять 6% жінок, нічим не поступаючись в поведінці чоловікам. Очевидно, головна проблема в тому, що більшість людей не бридливі. Я не раз бачив, як люди різного віку, в тому числі сім'ї з дітьми, спокійно вкладаються на морських пляжах буквально між сміттєвих куп. Тут же вони їдять, цілуються і насолоджуються іншими радощами життя. Так само в лісах і скверах молодіжні компанії і «круті» сімейства на джипах влаштовуються на «шашлик» посеред лайна, залишеного попередніми «відпочиваючими». У них немає відрази до бруду, немає потреби в чистоті - це гарантія того, що вони напаскудять під себе, навіть не замислюючись про це. Зрозуміло, це справа всієї державної та місцевої влади, всього народу. Але це якраз той випадок, коли без наступальної комплексної політики держави народ добровільно втопить себе у відходах життєдіяльності, не залишивши нащадкам жодної п'яді чистої землі і води. Потрібно породити моду на чистоту, на екологічну поведінку. Слід довести справу виховання і пропаганди в цій сфері до такого стану, щоб дитина, побачивши, як батьки залишають сміття на природі, запитувала: «Значить, ми не нормальні люди, ми - засранці?». Можливо, не «батоги» і «пряники» державних заходів, а, в першу чергу, округлені від жаху і обурення очі власних дітей зупинять цей вселенський «жор».

    Звичайно, не обійтися і без покарань. Як казав Салтиков-Щедрін, «над кожним повинен майоріти батіг», маючи на увазі, що з нашої людини толку не вийде, якщо її не лякати.

  Штрафи для громадян і посадових осіб у нас передбачені. Згідно зі статтею 52 Кодексу України про адміністративні правопорушення за забруднення будь-якого виду земель, у тому числі побутовими відходами, на громадян може бути накладено штраф у розмірі від 20 до 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 340 до 1360 грн.), а на посадових осіб - від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів (від 850 до 1700 грн.). Ці штрафи мають право накладати органи державного контролю за використанням і охороною земель та органи в сфері екології та природних ресурсів (статті 238-1, 242-1 КпАП).

 Тому шановні односельці! Щоб не застосовувати такі заходи, давайте жити за нашим золотим правилом: « Любити рідне селище, поважати один одного, дбати про чистоту та прядок, соціально- економічний розвиток нашої території».    І тоді ми самі відчуємо спільний результат нашої роботи. Запрошую всіх прийняти активну участь разом з депутатами селищної ради в наведенні чистоти та порядку на території нашого селища, прибрати після себе те сміття, яке накопичили, згідно заходів на 2015 рік та підтримувати чистоту нашої з Вами  домівки в майбутньому.

 

 

З повагою та порозумінням,

 

   Селищний голова                                                           І.Л.Чуб

 

rada.org.ua - портал місцевого самоврядування

Логін: *

Пароль: *